Мета: виховувати повагу до традицій українського народу, прививати любов до символу-оберегу - писанки, викликати інтерес до продовження традицій писанкарства та святкування Великодня.
«Стільки стрілося у писанці!
Казка, пісня, бувальщина,
материнська колискова;
росяна стежка дитинства,
вінок першого кохання і
дужість повноліття, мудрість
старості і присмак вічності
у присмерку вечірнього неба».
М. Стельмах
Учитель: Ось і прийшла весна – найпрекрасніша пора року. З її приходом оживає природа, повертаються з далеких країв птахи, зодягаються в зелень ліси та діброви. І саме з весною приходить в нашу оселю найголовніше свято християн – Паска, або Великдень. Це величне свято світлого Воскресіння Христа, який приніс себе в жертву за гріхи людей і спокутував їх своїми стражданнями. Воно супроводжується численними прекрасними звичаями і традиціями, які ми зберігаємо, розвиваємо та передаємо з покоління в покоління.
Сьогодні нашу зустріч присвячуємо найдавнішому, найбільшому, найурочистішому святу. Свято Великодня.
Свято Пасхи недалечко,
Люди звичай бережуть, –
Розмальовують яєчка,
Пишні пасочки печуть.
Святкування йде віками, –
Це такі чудові дні:
В гості йти, під рушниками
Страви нести запашні.
Доброзичливо, з любов’ю
Мати щирі почуття,
Людям зичити здоров’я
І щасливого життя.
Святість – це чарівне слово,
Тільки треба так зуміть,
Щоб життя своє святково
У труді й добрі прожить.
Учитель: Писанка – один із найголовніших атрибутів важливого християнського свята – Великодня. Це своєрідний мініатюрний народний живопис, наповнений ритуальним значенням: величання споконвічного закону весняного пробудження сонця і відродження природи.
- Вдягла весна мережану сорочку,
Умившись і звільнившись від турбот,
І підіймає волошкові очі
До вищих, до церковних позолот.
- Душа стає в цю днину молодою,
Забувши, що слова бувають злі,
І повняться старання добротою
На ранньому скоромному столі.
- І знову все на повні груди
Дихнуло, збуджене життям.
І кожне серце чує чудо,
І світ увесь неначе храм.
- Горять свічки, блищать ікони,
Земля в молитві до небес…
- Христос воскрес! – лунають дзвони.
- І спів: Воістину Воскрес!
- І лине музика весіння,
Зринає пісня в унісон:
- Христос Воскрес! – бо Воскресіння -
Природи вічної закон.
- Весна – це сонця перемога!
У Великодній світлий час
Ми наближаємось до Бога,
Бог наближається до нас.
- Великдень всіх нас на гостини просить,
Малює сонце полотно небес,
І крашанку як усмішку підносить,
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Ведуча1: Мудрі люди кажуть: "У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки". Кожна писанка - це ніби маленький світ. Тут і небо із зорями, і вода з рибами, і дерево життя з оленями й птахами, і засіяне поле - усе це вималюване у певному порядку для того, аби підтримати лад та рівновагу у нашому світі.
Історія писанок як символу весняного відродження природи сягає у далеке минуле і пов'язана з ритуалом весняного відродження на землі.Перетворювати звичайне куряче яйце на чарівну писанку за старих часів уміла кожна слов'янська жінка. Хранителька домашнього вогнища повинна була з року в рік «оновлювати світ». Для цієї святої справи їй, окрім яєць, потрібні були: непочата вода, непочатий вогонь, нові горщики, нова полотняна серветка, бджолиний віск, свічка, фарби, розламана надвоє кісточка-вилка, узята з півнячих грудок.
Ведуча2: Непочатий вогонь добував господар сім'ї, непочату воду господиня брала опівночі з семи джерел. Фарби добували з пелюсток квітів, кори, коріння і листя дерев. Узор майстрині не вигадували, а списували з торішніх писанок - з року в рік, від бабусь-прабабусь. А до предметів, причетних до приготування писанок, ніхто, окрім самої господині, не смів навіть торкатися.
Так писали писанки наші далекі предкині, наші прабабусі. Ця традиція нараховує вже близько 8 тисяч років. Звичайно ж, з часом правила писання спростилися. Вода проста, кип'ячена, писанок - спеціально виготовлений у вигляді невеликої металевої воронки, а фарби беруться як «від Бога, так і від людей». Але традиція проминула всі труднощі і змогла вижити й донині.
- Здолавши віками карбований час,
Леліяна в пахощах м’яти й любистку,
Шукати поваги чи хоч би прихистку,
Приблизилась писанка чудом до нас.
- На втомленім круглому личку її
Відбилися мрії і думи народу.
Глибоке коріння від роду до роду,
Пісень хороводних дзвінкі ручаї.
3. На писанці зблиски правічних зірниць
І ласка великого Сонця-Дажбога.
Любові й життя безкінечна дорога,
Якій не потрібно ніяких границь.
- Несе у собі вона щастя й журбу,
Бо писанка схожа на нашу планету.
Бажаймо ж обом їм високого лету
В щасливу і світлу прийдешню добу.
- І зійде сонце, наче кругла паска,
Мов писанка розквітне вся земля.
Радіймо, друзі! Великодня казка
Гаївкою хай серце звеселя!
- Співаймо, друзі, в великоднім колі
І Господа воскреслого молім,
Щоб обновив весною щастя й волі
Наш рідний край, наш рідний дім.
Ведуча1: Ще в сиву давнину в міфопоетичних традиціях багатьох світових культур яйце вважалось символом життя. Про нього написано безліч міфів, легенд як народами Давньої Греції , Єгипту, Риму, Китаю, племенами Америки, так і слов’янами.
Ведуча2: У древніх слов’ян яйце було символом початку всесвіту. По давньому уявленню світ нагадував велике яйце, в якому шкаралупа – це вода, а жовток – це поверхня землі. Яйцю приписували магічні властивості впливати на зріст всього живого, приплід тварин та народження дитини, здібність лікувати и робити все красиве навколо, попереджувати пожежі та інші стихійні лиха. Воно є символом сонця, пробудження природи від зимового сну, відродження, свята весни .
Ведуча1: Людина здавна наносила на шкаралупу яєць чарівні магічні знаки, ще тоді, коли і писати не вміла, і були ті знаки малюнками-молитвами. Так створювалися писанки, адже «записані» були там і подяка, і прохання. Наші пращури вірили, що писанки приносять добро, щастя, достаток, здоров’я та захищають людину від усього злого.
О писанко! Ти символ України!
Любові й миру вірна берегиня!
Ти – воскресіння весняний цілунок!
Ти – мамин великодній подарунок.
Несеш ти людям радість веселкову,
Всміхаєшся крізь хмари Бога словом,
Й коли тобою хата наша сяє,
В душі у нас світанок розцвітає.
Тебе із нами разом убивали,
Підковами залізними топтали
Та смерті ти не віддала життя
В ім’я народу, правди й майбуття.
І згинуть всі, хто зло на світі сіє,
А писанка добром весь світ зігріє,
За нею вічність, небо, Україна.
Вона любові й миру берегиня,
І серця нашого поезія й святиня.
То й хай по світу символ України
Несе проміння сонячне людині,
Суцвіття веселкові всюди сіє,
І Землю всю теплом добра зігріє!
Ведуча2: Навесні, коли все оживає, зеленіє оновлена земля, приходять до нас Великодні свята! Ми зичимо один одному щастя, здоров’я і обмінюємося великодними яйцями. З великодним яйцем йдемо в поле - аби на полі був добрий пожиток, до худоби - аби худоба множилася, кладемо в дитячу купіль - аби дітки росли здоровими й розумними, ставимо на святковий стіл - аби в родині були спокій і добро, аби в кожній світлиці панувала злагода! Їх даруємо коханим, друзям на знак уваги й приязні, кладемо на могилки – аби душі близьких нам людей не почували себе самотньо.
Ведуча1: Звичай розфарбовувати яйця прийшов до нас з сивої давнини і втілює уявлення народу про єдність небесної і земної сфери, про красу нашої землі. Свій початок він бере з сивої давнини, від прадавніх вірувань нашого народу. Під час розкопок археологи знаходили розфарбовані й розмальовані глиняні яйця, історія яких вимірюється тисячоліттями. Пізніше почали виготовляти їх на яйцях лелек, бо вірили, що лелека приносить в дім радість, то й писанка на такому яйці буде оберігати оселю від злих духів.
Ведуча2: Поклоніння пофарбованим яйцям відоме багатьом народам світу. Ще в дохристиянський період у слов’ян існував звичай: весною, коли святкувався прихід нового року, дарувати один одному “красні яєчка” – крашанки. Цей обряд був пов’язаний з народним уявленням про яйце, що було символом весни, сонця, перемоги життя над смертю, відродження природи . “Красні яєчка” дарували на знак перемир’я, побажання здоров’я, краси, сили, врожаю; застосовували як запобігання від стихійного лиха, переляку, наговору, для лікування хвороб.
Ведуча1: Після прийняття християнства, як офіційної державної релігії, відбулося календарне стикання давніх язичних свят з новими християнськими. Церква пристосувала язичний культ писанки, як знака сонця і оновлення життя і ввела його у свято Великодня як символ Христового воскресіння.
Ведуча2: Мабуть важко знайти людину, яка б не згадувала весняні дні дитинства, коли, зустрічаючи теплі промені сонця, запах вогкої вранішньої землі, мати ставила на стіл пахучу паску в оздобленні зелених паростків та яскравих крашанок або писанок. Це свято – мудра народна традиція, яка живе з прадавніх часів.
Ведуча1: Існує багато легенд про писанки і крашанки.
Учень 1: За одною з легенд, найперше яйце мало всередині не жовток із білком, а зародок цілого світу. Здавна вони були символом весняного відродження природи, зародження життя. З тієї хвилини, коли на яйце наносили орнамент, воно переставало бути простим яйцем, а ставало предметом магічного обряду, своєрідним оберегом. Наші предки вірили у чарівну силу писанки і крашанки. Їх клали на вікні, щоб не було пожежі в хаті; у воду при першому купанні дитини, щоб дитя здоровим росло; закопували у землю перед посівом і коли знаходили під час обжинків, то було доброю прикметою.
Учень 2: А я чув іншу легенду. Коли Ісуса було схоплено, Матір Божа прийшла до Понтія Пілата з проханням віддати їй сина. За звичаєм, за це вона принесла в фартушку дари: 12 яєць, тобто те, що було в неї. Пілат вагався, він боявся іудеїв. Нарешті, він відповів: “Ні, я не віддам його тобі”. З розпачу у Марії опустилися руки і писанки покотилися по бруківці. Від цього на низ з’явилися подряпини. Коли Матір Божа підібрала їх і побачила в цьому знак Господень, віднесла апостолам-учням Ісуса, промовивши: “От знак Господень, Він воскресне!”
Ведуча 2: Великодні яйця – це звичайні пташині яйця, які розписують мініатюрними орнаментами за допомогою воску спеціального інструменту (писачка) і барвників. Відповідно до техніки розфарбування такі яйця мають різну назву. Так, писанка походить від слова “писати”. Крашанка – яйце одного кольору. Дряпанка – видряпується гострим предметом малюнок на крашанці. Крапанка – накрапуються воском крапочки. Мальованка – яйце, розмальоване пензлем.
Розфарбовані яйця є вісником добра, надії, й радості, що реалізується в кольорах, лініях, візерунках, ритмах орнаменту, але крім культового значення, вони є також одним з найдавніших різновидів народної творчості.
Ведуча1: Треба мати велике терпіння, велику любов, глибокий розум, треба шанувати звичаї, аби творити писанку. За тими малюнками стоять образи віддалених епох, стоять символи прихильності, що оберігають людей від зла! Кожен колір, кожна лінія в них вселяє конкретні почуття й думки. Кожна фарба в писанці має своє життя, свою символіку, своє окреслення радості. Сьогодні мало хто вміє читати писанки і ми навіть не здогадуємося, як багато може розповісти нам той чи інший малюнок, адже писанки – це шедеври мініатюрного живопису, в яких народ виявив свій мистецький геній, свою здатність до творчого осмислення, художнього узагальнення навколишнього світу.
Розмалюю писанку, розмалюю.
Гривастого коника намалюю.
Розмалюю писанку, розмалюю.
Соловейка-любчика намалюю.
Розмалюю писанку, розмалюю.
Різбляну сопілочку намалюю.
А сопілка буде грати,
Соловейко щебетати,
А гривастий кониченко танцювати.
Ведуча 2: Символіка писанок багатюща і у кожному регіоні вона своя. Але є й загальновідомі: це “баранячий ріг” – символ сили, спіраль – символ космічної сили, “дерево” на зеленому тлі – символ потрібності людям, захисту, допомоги, вічного оновлення. Велике охоронне значення мають знаки птиць, оленів, коників, хрестів.
Ведуча1: Найпоширенішою в нашій країні є техніка розпису воском за допомогою “пензлика” . Для фарбування роблять відвари з різних рослин, кори дерев. Наприклад, “жовтило” готують з кори дикої яблуні та відвару гречаної полови, з горицвіту, ромашки та звіробою, бруньок осики. Варять і лушпиння цибулі – що більше лушпиння, то темніший колір, аж до оранжево-коричневого. Синій колір дають бруньки вільхи, ліщини або волоського горіху. Чорний барвник одержують з відвару коріння кропиви та вільхи. Використовують латаття, зелене жито, дубову кору. Для міцності до таких фарб додається хлібний чи буряковий квас або оцет. Щоб фарба краще бралася, шкарлупу яйця перед розписуванням протравляють оцтом або галуном (капустяним квасом). Зараз використовуються анілинові барвники.
Ведуча2: Кожен колір на писанці має своє символічне значення. Чорний і коричневий колір символізує землю, її родючість; червоний – радість життя; жовтий – врожай та небесно світила; блакитний і синій – небо, повітря, воду; зелений – весну, рослинний світ. Чорний з білим – знак пошани до душ померлих.
Ведуча1: На Паску люди обмінюються крашанками, дряпанками, крапинками, мальованками і писанками, дарують їх один одному з найкращими побажаннями.
Щоб з Великоднем прийшло
Щастя в вашу хату,
Щоб у вас завжди було
У родині свято!
Нехай вам писанки несуть
Сонечка краєчок,
Нехай всміхаються боки
Золотих яєчок!
Ведуча2: Вважається, якщо вистояти з крашанками чи писанками нічне й ранкове Богослужіння у перший день Велико дня, тоді вони не зіпсуються багато років.
- Українська писанка – як дитяча пісенька,
Як бабусина казка, як матусина ласка.
Сяду собі скраєчку і розмалюю яєчко.
Хрестик, зоря, віконце – і стало воно мов сонце.
- Котилася писаночка, З гори на долину.
Прикотилася простісенько До нас у гостину.
А за нею йде Великдень,
Несе балу Паску. Дзвонять в дзвони
Розсипають радощі і ласку.
Учиель: Кожна людина, якою б вона не була – зовсім юна чи вже в літах, шукає у своєму житті чогось особливого, того, щоб живило духовні сили.
Адже, як записано у Святому Письмі:
«Не хлібом єдиним живе людина»
Де віднайти те, що піднімає нас над сірою буденністю, що робить нас духовно багатими особистостями?
Василь Симоненко радив своїм сучасникам:
«В океані рідного народу
відкривай духовні острови...
Ті острови – то духовні скарби, витворені нашим народом протягом віків. У них – мудрість, сила і пам'ять народу».
Один з таких островів – це народне свято. Свято від слова «святий», «святість». Отже, це день, який спрямований на очищення людської душі. Тож давайте звертатися до духовних джерел наших предків, до обрядів, звичаїв. Давайте звертатися до своїх витоків, щоб не загубити тієї ниточки, яка зв’язує нас із минулими поколіннями, щоб очистити й освятити свої душі.
Я щиро вітаю вас зі світлим святом Христового Воскресіння.
Великдень всіх нас на гостини просить,
Малює сонце, полотно небес,
І крашанку, як усмішку підносить:
- Христос Воскрес!
- Воістину Воскрес!
Спосіб життя предків, їхні традиції, віра, звичаї, обряди, родинні та громадські відносини – це сьогодення кожного з нас. В них – національна неповторність українців, наші свята і будні, найкращі сподівання і найсвітліші надії.
Доки люди пишуть писанки, доти буде світ. Тож тішимося Воскресінням Господнім, даруймо один одному писанки! На щастя, на долю.
Нехай зацвіте у вашій душі весна!
ПИСАНКИ
Оксана Сеньків
1.Свто великоднє незадовго,
Малюю писанки свої.
Писальцем вивожу візерунки,
Щоб вони сподобались усім.
Приспів:
Писанки чудові, різнокольорові,
Великодні свята, писанок багато.
2.Я малюю квіти і листочки,
Орнаменти, рибки і пташки.
В кожному малюнку давній символ,
І краплинка моєї душі.
Приспів:
3.Писанки свої складу у кошик,
З пасочкою поруч покладу.
І накрию рушничком святковим,
Рано-вранці в церкві посвячу.
Приспів: